Він режисер та сценарист, а також один із найвизначніших творців польського кіно, пише сайт warsaw-trend.eu. Мова йде про варшавського культурного діяча Генрика Шаро. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про його кар’єру.
Юність
Генрик Шаро народився у 1900 році у Варшаві у єврейській родині. Його справжнє ім’я було Енох Шапіро. Свою юність хлопець разом з сім’єю провів далеко у росії. Він навчався у середній школі у Саратові, а згодом вступив до Інституту інженерів зв’язку, який був розташований у Санкт-Петербурзі. Навчаючись, Генрик усвідомив, що йому не до вподоби його спеціальність. Він зрозумів, що його манить мистецтво. Тому Шаро розпочав своє навчання у школі при Александрінському театрі. Згодом юнак почав працювати асистентом режисера і йому навіть вдалось самотужки поставити декілька сценічних драм.
У 1924 році Генрик повернувся до Варшави. У столиці він почав співпрацювати з кабаре “Синій птах”. Паралельно Шаро працював художнім керівником і режисером у столичному літературному театрі, але досить швидко покинув цю сферу та розпочав свою кар’єру кінорежисера.
Основна діяльність
У 1925 році Генрик Шаро дебютував у кіно фільмом “Суперник”. Цю кінострічку позитивно сприйняли варшавські кінокритики. Наступною роботою польського режисера був фільм “Один із 36”. У ньому Генрик продемонстрував події Січневого повстання очима євреїв, яких тоді переслідувала царська влада. Цей фільм було знято у Варшаві, що неабияк сподобалось польським кінокритикам, адже картинка виглядала досить реалістичною та детальною. Але згодом Генрик полишив єврейську тему та повернувся до виробництва розважального кіно.
У 1927 році світ побачив роботу режисера під назвою “Поклик моря”. В основі сюжету історія про чоловіка, який після багатьох років роботи на морі вирішив відвідати рідне місто. Фільм вийшов досить легким. Шаро використав зразки не лише пригодницьких і гостросюжетних фільмів і мелодрам, а й комедії. Також у цій кінострічці Генрик додав польського колориту, зокрема деякі сцени відбуваються у порту у Гдині, який вважають визначним місцем II Речі Посполитої.
У 1930 році Шаро зняв фільм “Вигнання до Сибіру”. У кінострічці розповідається про національно-визвольні змагання 1905 року, але основну увагу глядача Генрик приковує до любовної лінії дворянки Рени Чарської та її вихователя Ришарда. Ця робота Шаро дуже сподобалась варшавським шанувальникам кіно. З часом цей фільм втратив свою популярність через банальний сюжет та звичних героїв.
У 1936 році Генрик відзняв стрічку “Пан Твардовський”. Завдяки цьому проєкту Шаро повернувся до народного кіно. В основі сюжету історія головного героя, який продає душу дияволу задля реалізації своїх амбіцій і бажань. Цей фільм став частково вдалим, адже Генрику не до кінця вдалось створити польську історичну казку. Ймовірно, що під час знімання цього фільму Шаро приділив більше уваги картинці, ніж сюжету.
Загалом Генрик Шаро зробив неабиякий внесок у розвиток польського кінематографа. Творчість режисера була жанрово різноманітною і художньо нерівномірною. Він знімав комедії, гостросюжетні фільми, історичні казки, мелодрами, ну і звісно кінострічки на єврейську тематику. Генрик міг подарувати ще цьому світові чимало цікавих фільмів, але його розстріляли на вулиці варшавського гетто у 1942 році. Він ще був досить молодим, але усе своє життя зміг присвятити створенню фільмів, які стали улюбленими для багатьох поляків. Хоча не усі кінострічки Шаро є ідеальними, але залишаються популярними надалі серед поціновувачів кіно.
