Ним захоплювався видатний письменник Франц Кафка. Мова йде про Єврейський музично-драматичний театр імені Шолом-Алейхема, що діяв у Варшаві. У цьому матеріалі на warsaw-trend.eu ми більш детально розповімо про його діяльність.
Поява
Єврейське театральне мистецтво повноцінно зародилось у 19 столітті. Саме тоді з’явились перші оперети та фольклорні вистави. Єврейський театр імені Шолом-Алейхема став відкритим для будь-якого глядача, адже їхньою метою було познайомити людей ближче з мистецтвом. Своїми виставами учасники театру прагнули наблизити варшавців до цього культурного виміру, розважити, а також відволікти від буденного життя.
Але не усі позитивно реагували на діяльність єврейського театру. У Варшаві було чимало критиків, які вважали ці вистави беззмістовними, простими, а подекуди й огидними. Для когось образи акторів виглядали занадто вульгарно.
Репертуар
На початку 20 століття єврейський театр у Варшаві зазнав справжнього розквіту. У цей період польська столиця була центром єврейської культури. Можливо, найбільшим на той час в Європі. Загалом у цей період у Варшаві проживало понад 350 тисяч євреїв. Станом на 1934 рік у місті діяло сім єврейських театрів. Жителі Варшави неабияк полюбляли відвідувати їхні вистави. У передмісті столиці також були мандрівні трупи, кабаре та театри для дітей. Завдяки амбіціям акторів ці вистави вже не сприймались як просто розвага. Глядачі мали змогу побачити на сцені глибокі та близькі для них ситуації.
У 1920 році у єврейському театрі “Елізеум”, який був розташований на вулиці Каровій, відбулась прем’єра вистави “Диббука”. Згодом цю п’єсу почали називати єврейською версією Ромео і Джульєтти, а також зазначили, що ця робота стала найдосконалішим досягненням драматургії на їдиші. Чимало варшавців відвідали цю виставу і були в захваті від неї.
Звісно, у репертуарі єврейського театру також були й прості вистави. До прикладу, у літературно-мистецькому театрі “Багателла” зазвичай ставили п’єси для низького класу, зокрема це були романтичні історії у супроводі ліричної музики. Загалом у варшавських театрах були вистави на їдиші, а також інтерпретація творів іноземних авторів.
Коли почалась Друга світова війна, усе у Варшаві змінилось, зокрема й культурне життя. У вересні 1939 року одна з німецьких бомб була скинута на єврейський театр, який був розташований на вулиці Білянській. Також з початком війни чимало акторів стали на захист Польщі, деякі з них загинули. Євреїв, які залишились у Варшаві, переселили у місцеве гетто.
Попри важкі умови проживання, євреї у цих варшавських районах прагнули й далі розвивати свою мистецьку діяльність. Першим театром, який почав діяти у гетто, став “Ельдорадо”. Вони ставили чудові вистави, а також вражали глядачів своїм співом. У цей період у межах театру популярність здобула Регіна Кукієр. Загалом у варшавському гетто діяло чотири легальних театри, два з них були польськомовні. Таке театральне життя дало можливість містянам відволіктись від жахливої реальності.
Єврейський театр у Варшаві був усім для представників цього народу. Усе через те, що завдяки мистецтву вони демонстрували свою культуру, цінності та позицію. Цей театр мав потужну культуротворчу силу, яка підтримувала процес формування ідентичності східноєвропейських євреїв. У 21 столітті у Варшаві існують культурні діячі, які прагнуть зберегти пам’ять про діяльність єврейських театрів, адже вона з кожним роком згасає. Для цього організовують різноманітні конкурси, фестивалі, а також лекції. Таким чином намагаються зберегти культуру варшавських євреїв.
