Кінематограф у Варшаві у міжвоєнні часи

Становлення польського національного кіно, яке залишило значний відбиток в історії країни, відбулося саме у міжвоєнні роки. Вважається, що піонерами у світовому кінематографі стали брати Люм’єри, але це не зовсім так, адже варшавський вчений Казимир Прушинський презентував свій плеограф с прожектором ще за два роки до легендарної розробки французів. На жаль, винахід Люм’єрів залишив в тіні плеограф варшав’янина і про його розробку мало хто пам’ятає, але це не скасовує факту, що поляки стали першими, хто почав активно розвивати кінематограф, пише warsaw-trend.eu.

Варшавський кінематограф до Першої світової війни

Краєзнавці та історики пишуть, що кінематограф у Варшаві з’явився і почав активно розвиватися у період з 1907-1910 рік, проте перші спроби популяризувати кінематограф у місті були ще раніше. Наприклад, у 1900 році брати Кжеминські відкрили по всій країні театри, а у 1909 році у Варшаві з’явилася легендарна кіностудія “Сфінкс”, відкрита Олександром Герцом. Було безліч кінотеатрів, які найчастіше мали французькі назви, а фільми там створювалися з фантазією. Вважається, що саме завдяки вмінню бути яскравим і креативним, Олександр Герц, власник варшавської студії, мав такий шалений успіх протягом багатьох років. Проте кінотеатри суворо контролювалися владою, відвідувати перші кіносеанси з дітьми було заборонено. 

Дуже прискорив розвиток столичної кіноіндустрії дев’ятихвилинний фільм “Антось перший раз у Варшаві”. Його прем’єра на великих екранах відбулася 22 жовтня 1908 року, а розповідає кінострічка про молодого, амбітного та трохи наївного провінціала, який приїхав підкорювати Варшаву. Головну роль у фільмі зіграв Антоній Фертнер і після виходу стрічки став справжньою зіркою у столиці.  

Довгі роки землі Польщі ділили між собою Австро-Угорщина, Пруссія та Росія, тому поляки прагнули відродити власну національну культуру. Це не могло не торкнутися і сфери кіно. У 1915 році, коли Пруссія витіснила російських солдат з польської столиці, на екранах почало з’являтися багато антиросійських і патріотичних кінострічок. Також причиною тому послугував приїзд німецьких режисерів до Варшави у роки окупації з метою розвивати там свою кар’єру. 

У 1915 році у Варшаві було 25 кінотеатрів і дві кіностудії, які у воєнний час відчували брак фінансування. Проте через рік на столичних екранах з’явився документальний фільм “Варшава у цей момент”, який розповідав про головні польські битви та обіцяв жителям країни велике майбутнє, підіймаючи бойовий дух. Після закінчення війни та отримання Польщею незалежності статус польських зірок значно виріс. 

Зміни у варшавському кінематографі після війни

Після війни як і раніше у Варшаві домінувала кіностудія “Сфінкс”. Хоча кількість фільмів, які знімала студія, зростала з кожним роком, у її власника були проблеми з недостатньою кількістю коштів на розвиток, низьким рівнем професіоналізму акторів та застарілими технологіями. Проте “Сфінкс” знайшов свою формулу успіху – у студії переважно знімали популярні патріотичні мелодрами, де образи жінок-польок були доволі клішованими, але це і приносило кінострічкам великий успіх. Особливо варшавські глядачі любили на екрані Ядвігу Смосарську. Згодом звичні післявоєнні мелодрами змінилися на більш натхненні, авантюрні сюжети у кіно. Початок таким позитивним змінам поклав фільм “Орлятко” з акторкою міжвоєнної сцени і кабаре Ганкою Ордонувною. Сюжет будувався на історії неймовірного перельоту на аероплані з Варшави у Токіо. Кінострічка завоювала серця багатьох варшав’ян, а ще є підтвердженням того, що у міжвоєнній столиці панувала культура театрів і кабаре. Артисти з цих закладів мріяли отримати роль у кіно, а у деяких кінострічках того часу прослідковуються традиції яскравих та ексцентричних кабаре і театрів.

Comments

.,.,.,.