Його шлях до режисерства був нелегким та досить тернистим, але йому все ж вдалось стати професіоналом своєї справи, пише сайт warsaw-trend.eu. Мова йде про варшавського кінорежисера Анджея Мунка. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про його діяльність.
Походження
Анджей Мунк народився у 1921 році у Кракові. Саме тут він навчався у Державній математично-природничій гімназії імені Августа Вітковського. Коли почалась Друга світова війна, хлопцеві було 18 років. Через німецьку окупацію Анджею довелось переїхати з рідного міста до Варшави. У польській столиці він прожив більшість свого життя і саме тут Анджей народився як кінорежисер.
Оселившись у Варшаві, Мунк почав працювати у будівельній компанії, аби мати кошти, щоб за щось існувати у чужому місті. Згодом Анджей доєднався до Варшавського повстання. Йому довелось деякий час переховуватись у місті через своє єврейське походження. Вже після закінчення Другої світової війни юнаку вдалось вступити до Варшавської політехніки на архітектурний факультет, а згодом до Варшавського університету на факультет права. Під час навчання Анджей усвідомив, що у нього з’явилось бажання стати частиною польської кіноіндустрії.
Основна діяльність
У 1951 році Мунк закінчив кіношколу в Лодзі, а саме факультет режисури. Згодом Анджей повернувся до Варшави та почав творити. Спершу він працював оператором документальних фільмів. Завдяки цій роботі Мунк зміг набути безцінного досвіду та дізнатись про різноманітні способи, які полегшують життя режисера.
У 1955 році Анджею вдалось самостійно відзняти свій перший фільм. Це було щось середнє між документальною та повнометражною кінострічкою. У “Блакитному хресті” розповідається про рятувальну операцію, під час якої медики намагаються допомогти пораненим партизанам під час війни. Попри складні погодні умови, головні герої переправляють поранених через Татри на словацький бік.
Другою кінострічкою Мунка була “Людина на колії”. Цей фільм був знятий за книгою сценариста Стефана Ставінського. Ця робота Анджея була дуже успішною і навіть отримала нагороду на фестивалі в Карлових Варах. Глядачі просто із захопленням переглядали цей фільм, адже він постійно тримав в напрузі.
Згодом Анджей відзняв фільм, який викликав чимало реакцій у варшавських критиків, а також поділив глядачів на два табори. Мова йде про кінострічку “Ероїка”. Цей проєкт складався з двох новел. Перша розповідає історію людини, яка, рятуючись від Варшавського повстання, дізналась, що може допомогти своїй країні. Через це головний герой повертається до столиці, щоб надати важливу інформацію командуванню. Друга новела описує історію польських офіцерів, ув’язнених в офлагу, які вірять у легенду про втікача, яка виявляється неправдивою, адже цей чоловік просто переховувався на горищі. Через цей фільм Мунк намагався продемонструвати глядачам різні обличчя героїзму. Під час знімання Анджей порушив власне табу, адже він відійшов від серйозних мотивів та створив легку комедію, яка оповідає воєнні історії у гумористичній формі.
Загалом наступні роботи Мунка були досить простими у сприйнятті. Зазвичай варшавський діяч у своїх кінострічках показував світ з кількох точок зору, показуючи, що люди можуть мати різні думки на одну ситуацію. До теми війни режисер повернувся лише у 60-х роках. Саме тоді він почав працювати над фільмом “Пасажирка”. На жаль, Анджею не вдалось закінчити цей проєкт, адже він загинув в автокатастрофі. Цей фільм закінчив його друг Вітольд Лесевич. Прем’єра відбулась у 1963 році. Анджея Мунка поховали на Повонзківському кладовищі у Варшаві.
