Він польський кінорежисер, який заснував Асоціацію польських кінематографістів, пише сайт warsaw-trend.eu. Мова йде про варшавського діяча Єжи Кавалеровича. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про його діяльність.
Юність
Єжи Кавалерович народився 1922 року у селищі Гвоздець, що поблизу Коломиї. Він зростав у мультикультурній родині, адже його предки були поляками, українцями. вірменами та євреями. Навчався у місцевій школі, згодом планував вступати до вищого навчального закладу, але Друга світова війна змінила його плани. Спершу вони з батьками перебрались до Станіслава, а згодом до Варшави. Після війни родина Кавалеровичів залишилась назавжди у Польщі.
Єжи вирішив продовжити здобувати вищу освіту, тож у 1946 році вступив до Краківської академії образотворчого мистецтва. Також під час навчання йому випала можливість пройти курс кінопідготовки. Саме тоді зародилась його любов до кінематографа. Згодом він спробував себе у ролі асистента режисера, зокрема у таких кінострічках: “Заборонені пісні”, “Останній етап”, “Сталеві серця”, “Повернення”.
Творчий доробок
Після навчання у Кракові Єжи Кавалерович повернувся до Варшави, де розпочав свою кар’єру режисера. У 1951 році йому вдалось відзняти свій перший фільм “Громада”. Ця кінострічка була створена на основі соцреалістичної поезії. Єжи зобразив життя польських містечок, які прагнули побудувати кооперативний млин. Також у фільмі було згадано про куркулів, які слідкували за інтересами поляків.
Наступні проєкти Кавалеровича розповідали про класову боротьбу. Один з цих фільмів був поділений на дві частини – “Целюлозу” та “Під фригійською зіркою”. У першій кінострічці розповідається історія молодого селянина, який переїхав до великого міста і прагне влаштуватись на роботу. У другій частині фільму вже з’являється любовна лінія. Головний герой закохується у Марію. Згодом він відправляється в Іспанію, аби взяти участь у громадянській війні.
Загалом кінострічки Кавалеровича вразили польських глядачів. Їхньою особливістю було те, що вони базувались на поетиці. Досить часто під час роботи Єжи дотримувався суворих правил соцреалістичної літератури.
У 60-х роках у режисера відкрилось нове дихання для створення різнопланових кінострічок. У 1966 році у світ виходить фільм “Фараон”, над яким Кавалерович працював тривалий час. У цій кінострічці Єжи прагнув продемонструвати позачасову дилему влади, яка не могла вибрати між шляхетністю та ефективністю. “Фараон” приніс неабияку популярність Кавалеровичу. Згодом цю кінострічку було номіновано на “Оскар” як найкращий фільм іноземною мовою.
Після такого злету Єжи наважився створити ще один шедевр. У 1968 році він створив більш експериментальну стрічку “Гру”, яка розповідала про подружню кризу. Чимало поляків були вражені як Кавалерович зобразив героїв. Варшавські політики та представники духовенства були шоковані розбещеністю персонажів. На жаль, цей фільм негативно вплинув на майбутню кар’єру Єжи. Його обмежили у фінансуванні, тож потім він був змушений їздити до Італії та шукати спонсорів до його майбутніх фільмів.
Єжи Кавалерович присвятив усе своє життя польському кінематографу. Він намагався ближче познайомити польських глядачів з цим мистецтвом. Попри специфічність у роботі, проєкти режисера полюбляли та цінували. Чимало сучасників наслідують його, адже у нього був унікальний підхід до роботи. Наприкінці 2007 року у Єжи стався крововилив у мозку, внаслідок чого він впав у кому. Через місяць він помер. Його поховали на Повонзківському кладовищі у Варшаві на Алеї заслуг.
