Історія Польського театру у Варшаві

Польська культура – унікальна та самобутня, особливо знаменита ця країна своїми досягненнями у театральному житті. Наприклад, у столиці Польщі народилося та працювало багато видатних режисерів та акторів, тут у різні роки дарували людям прекрасне місцеві театри, а ще у Варшаві часто проходять найголосніші театральні прем’єри. Історія Польського театру у Варшаві розпочалася на початку 20-го століття і цей заклад став настільки популярним серед містян і туристів, що увійшов у список найкращих театрів країни. Він вражає і своєю витонченою архітектурою, і багатим репертуаром, і довгою та складною історією. До речі, Польський театр у Варшаві став першим найбільш технологічно обладнаним закладом культури в усій країні, пише warsaw-trend.eu.  

Заснування та “життя” театру до Другої світової війни  

Все почалося з того, що у 1909 році польський драматург та театральний режисер Арнольд Шифман вирішив відкрити у столиці власний театр. Проте перед цим він відправився у велику подорож Європою, щоб подивитися там на організацію роботи найвідоміших театрів і, можливо, отримати ще більше натхнення. В результаті підготовча робота тривала навіть довше, ніж будівництво – цілих 2 роки Арнольд Шифман їздив великими містами Європи. 

29 січня 1913 року у Варшаві відбулося урочисте відкриття театру, а першою виставою, яку побачили там глядачі, стала “Іридіон” Зигмунта Красінського. Крім того, у перші роки існування театру, незважаючи на деякі складнощі, Арнольд Шифман поставив “Гамлета”, “Ромео і Джульєтту” та “Орестею”. Ці вистави відразу увійшли у золотий фонд Польського театру. Театр Шифмана став єдиною альтернативою державним театрам і був відомий своїми новітніми технологіями, якими Арнольд Шифман забезпечив режисерів та акторів. Саме у столичному Польському театрі вперше з’явилися поворотне коло сцени, суфлерська будка та професійна сценографічна майстерня. 

У міжвоєнний час Польський театр був одним із найвідвідуваніших у Варшаві і за досить короткий термін встиг стати синонімом польської театральної класики. На сцені столичного театру глядачі могли побачити постановки вітчизняної та іноземної класики, які були результатом роботи видатних художників, сценаристів та акторів. Зокрема, у Польському театрі працювали такі особистості як Александр Зельверович, Ежи Лещинський, Казимеж Степовський та Марія Потоцька. 

Діяльність закладу під час німецької окупації та післявоєнне відновлення

6 жовтня 1940 року Польський театр був перейменований гітлерівцями в “Theater der Stadt Warschau”. Усі вистави у закладі почали контролюватися німецькою владою, тому його бойкотували варшавські актори та режисери, виступаючи підпільно. Під час Варшавського повстання будівля театру сильно постраждала, усі костюми, декорації та цінна бібліотека згоріли у 1944. Після війни рік тривали відновлювальні роботи і вже 17 січня 1946 року Польський театр знову відкрив свої двері для відвідувачів. 

До 1947 року театром керував Арнольд Шифман, а потім Леон Шиллер та Броніслав Домбровський. До 60-х років театр уникав новітніх тенденцій у виставах, у своїх роботах критики часто називали його “театром зірок”, адже першу роль тут займали актори – під них підлаштовувалися режисери і будували репертуар. Найбільшою популярністю серед варшавської публіки користувалися вистави “Борис Годунов” Пушкіна, “Маскарад” Лермонтова та “Дон Карлос” Шиллера. 

14 листопада 1953 року Польський театр було нагороджено орденом Прапора Праці 1-го ступеня “За видатні досягнення в галузі театрального мистецтва, що є цінним внеском у польську культуру – у зв’язку з 40-річчям роботи”. 

Comments

.,.,.,.