Невіддільним складником становлення польської театральної сцени вважається діяльність Арнольда Шифмана — театрального режисера та сценографа. Завдяки своїм зусиллям він перетворив Варшаву на центр драматичного мистецтва та своєї слави, пише сайт warsaw-trend.eu.
Ранні роки та театральна кар’єра Арнольда Шифмана
Арнольд Шифман народився 23 листопада 1882 року в Улянуві. Зростаючи у єврейській родині, він разом з батьками переїхав до Кракова у 1896 році. Після здобуття середньої освіти хлопець вступив на філологічний факультет Ягеллонського університету. Водночас він опановував філософію та історію мистецтв у Берлінському університеті у 1903-1904 роках. У цей період юний митець захопився німецьким театром, зокрема творчістю Макса Рейнхардта та Ріхарда Вагнера. У студентські роки він також виявляв здібності до написання статей та театральних п’єс.
Здобувши ступінь доктора філософії у 1906 році, Арнольд Шифман реалізував одну зі своїх робіт у Міському театрі у Кракові. Незабаром підтримка Леона Шиллера, Кароля Фрича, Теофіла Тщинського та Вітольда Носковського забезпечила його можливістю заснувати літературний камерний театр «Фіґліки». Оскільки проєкт збанкрутував через місяць, митець переїхав до Варшави та відкрив перше у Польщі літературно-мистецьке кабаре «Момус». Втім, розважальний заклад також не зазнав успіху, припинивши свою діяльність з бойкотом публіки та преси у 1910 році.
Після цього Арнольд Шифман вирішив втілити у життя свій план будівництва великого приватного театру у Варшаві. Для цього він почав заручатися підтримкою фінансових та комерційних посередників на урочистих зустрічах та заходах. Зрештою, завдяки швидкому успіху у переговорах та матеріальному забезпеченні митець зміг закласти фундамент нової будівлі у 1912 році. У цей період він також дбав про формування акторської трупи з представників прикордонної та російської сцени. Зрештою, Польський театр у Варшаві розпочав свою діяльність через 9 місяців після початку будівництва 29 січня 1913 року. Перші відвідувачі мали змогу побачити прем’єру опери Зигмунта Красінського «Іридіон» у режисерській постановці Арнольда Шифмана.
Під час Першої світової війни він був змушений залишити керівну посаду через депортацію у глиб Росії. Відвідавши багато імперських вистав, митець організував Польський театр у Москві у 1916 році. Згодом перебування за кордоном забезпечило його партнерством з московською кіностудією «Біофільм» та Московським драматичним театром. Після повернення до країни своєї слави режисер відкрив другу сцену Польського театру у Варшаві, відому як Малий театр.
До 1939 року Арнольд Шифман підтримував високу репутацію культурного закладу, забезпечивши його званням найсучаснішої будівлі сценічного мистецтва у Польщі. Під час Другої світової війни був заарештований гестапо та піддавався допитам, але через деякий час — звільнений. Закінчення глобального збройного конфлікту дозволило митцю залишити переховування під чужим прізвищем та розпочати відновлення Польського театру у Варшаві. Незважаючи на відчайдушне прагнення повернути культурному закладу славу, він був усунутий комуністичною владою від керівництва у 1949 році. У 1955 році режисер востаннє повернувся на посаду директора, але пішов у відставку через 2 роки. Помер Арнольд Шифман 11 січня 1967 року у Варшаві.
Визнання та значення діяльності Арнольда Шифмана для польського театру
Арнольд Шифман зробив важливий внесок у розвиток режисерської та театральної справи у Польщі. Свій життєвий досвід він виклав у письмових роботах, серед яких «55 років театру», «Мої воєнні поневіряння» та «Лабіринт театру». За свою діяльність він був нагороджений Офіцерським хрестом Ордена відновлення Польщі, Золотим Хрестом Заслуги, орденом Трудового Прапора та іншими відзнаками.
