Артур Жмієвський — один із найбільш упізнаваних польських акторів, який досяг творчих успіхів у різних сферах. Кар’єру він розпочинав з роботи в театрі. Його гра вирізняється щирістю й здатністю точно передати емоції персонажа. Саме театр став тим місцем, де Жмієвський сформувався як митець, здобув визнання критиків і любов публіки. З часом він розширив творчі горизонти та поступово відійшов від театральної сцени. Про те, чому так сталося, розповідаємо в нашому матеріалі на warsaw-trend.eu.
Театр
Артур Жмієвський народився у 1966 році в невеликому місті Радзимін, розташованому поблизу Варшави. Він з юних років мріяв про сцену. Жмієвський є випускником Театральної академії імені Александра Зельверовича. Професійну акторську кар’єру він розпочав одразу після навчання. Артуру Жмієвському вдавалося майстерно виконувати драматичні, комедійні та психологічно складні ролі. Він швидко прославився як універсальний актор.
Трьома найважливішими театральними сценами у творчій кар’єрі Артура Жмієвського є:
- Teatr Współczesny (Сучасний театр) — місце офіційного дебюту, де з 1989 до 1990 року актор грав у класичних та сучасних постановах польських та закордонних авторів;
- Театр «Атенеум» імені Стефана Ярача (Teatr Ateneum im. Stefana Jaracza) — короткий, але інтенсивний період з 1991 до 1992 року, що дозволив артисту розвинути нові грані таланту;
- Національний театр (Teatr Narodowy) — найтриваліший і найплідніший етап з 1998 до 2010 року, коли Жмієвський став провідним актором трупи, зігравши десятки ролей у постановах за творами Шекспіра («Річард II», «Король Лір», «Багато галасу з нічого»), Виспянського та європейської класики.
У кожному з цих театрів актор здобував новий досвід, розкривав інші грані свого таланту та поступово утверджувався як один із провідних польських митців.
Особливе місце в його творчості займає Телевізійний театр (Teatr Telewizji) — престижний формат польського телебачення, де Артур Жмієвський виконав понад 50 ролей. Серед найвизначніших:
- Едвард II у п’єсі Крістофера Марлоу — за цю роботу актор у 2003 році отримав нагороду імені Стефана Трейгутта, яка є однією з найвищих відзнак у польському театрі;
- Ейлерт Левборг у «Гедда Ґаблер» Генріка Ібсена.
Кіно
Кіно з’явилось у житті артиста тоді, коли він навіть не думав про знімання у фільмах. У 1984 році 18-річному Жмієвському неочікувано випав шанс з’явитися на екрані. Режисерка Людміла Недбалська шукала виконавця епізодичної ролі повстанця для свого фільму «Dzień czwarty» («Четвертий день»). Побачивши хлопця з приємно зовнішністю та виразним поглядом, вона відчула, що саме він має знятись у її роботі. Так Артур Жмієвський без кастингів та кінопроб здобув роль у документальній воєнній стрічці.
Через кілька років після дебюту в кіно на молодого артиста чекали нові ролі. У 1989 році в Артура Жмієвського стався прорив у кінокар’єрі: два фільми, дві головні ролі, два успіхи. У драматичному фільмі Тадеуша Конвіцького «Lawa» артист талановито зіграв одержимого поета-революціонера Густава-Конрада — образ, який вимагав і пристрасті, і внутрішньої глибини. А в «Усе, що моє» Кшиштофа Зануссі Жмієвський зобразив зовсім інший типаж — Томаша, який розривається між обов’язком і совістю. Ці дві ролі продемонстрували різні сторони таланту польського актора та зробили його ім’я впізнаваним.
У 1992 році Жмієвський з’явився в культовому фільмі Владислава Пасіковського «Psy» («Пси»). Його герой, Франек, — молодий, жорсткий, внутрішньо зламаний офіцер спецслужб — став одним із найяскравіших образів польського кіно початку дев’яностих. Участь у популярному кінопроєкті зробила Жмієвського зіркою, яку багато режисерів хотіли бачити у своїх фільмах. Актор все більше часу почав проводити на знімальних майданчиках. У доробку артиста з’явилися ролі у:
- воєнній драмі «Demony wojny według Goi» («Демони війни», 1998);
- художньому фільмі «W pustyni i w puszczy» («В пустелі й у джунглях», 2001);
- романтичній комедії «Nigdy w życiu!» («Ніколи в житті!», 2004) і багатьох інших.
За роль Анджея у фільмі «Katyń» («Катинь», 2007) він здобув номінацію на польській кінопремії «Орли».
З кожним роком поєднувати гру на театральній сцені та кінематограф було дедалі важче. Репетиції часто доводилося переносити.
У 2008 році Артуру Жмієвському запропонували пропозицію зіграти отця Матеуша — детектива у рясі, героя однойменного серіалу, що швидко полюбився польським глядачам. Знімання в кінопроєкті вимагало присутності актора на кіномайданчику з ранку до пізнього вечора. Через щільний графік у Жмієвського не практично не лишалося часу на виступи в театрі.
Дубляж
М’який і водночас глибокий голос Артура Жмієвського зробив його одним із найулюбленіших польських акторів дубляжу. Хоча ця діяльність є лише невеликою частиною його кар’єри, саме завдяки їй артист став впізнаваним серед тих, хто навіть ніколи не бачив його.
У дубляж Жмієвський прийшов у 2000-х роках, коли активно знімався в серіалах і фільмах. Озвучування стало для нього приємним заняттям для душі. Цікава робота у студії без камер, гриму й метушні, що, зазвичай, панує на знімальних майданчиках дуже подобалась актору.
Найвідоміша його роль — Мелман, полохливий жираф-іпохондрик із серії мультфільмів «Мадагаскар». Після озвучування цього персонажу голос Жмієвського став добре впізнаваним у Польщі.
Крім мультфільмів, Жмієвський озвучує рекламу, аудіокниги та дитячі казки.
Цікаво, що дубляж став сімейною справою. Донька актора, Ева Жмієвська, також працює в цій сфері.
Музика
Крім акторства, Артур Жмієвський з юності цікавився музикою. У 1980-х він грав на гітарі та співав у двох легьоновських колективах:
- Orkiestra Teatru ATA;
- кабаре «Pętla».
У 1986 році Жмієвський навіть виступив на фестивалі в Ополе з піснями на вірші польських поетів.
У 2020-х актор несподівано для багатьох згадав про давнє хобі. Він вирішив повернутися на сцену з музично-поетичним спектаклем. Так народився проєкт Jazzowa Bona. Джазовий спектакль актор присвятив легендарній королеві Боні Сфорці, яка була дружиною Сигізмунда I Старого.
Jazzowa Bona — це не просто музична історія, а сценічне полотно, в якому поєднано акторську імпровізацію, джазову гармонію й поезію. Жмієвський у ньому одночасно співає, грає кількох персонажів та імпровізує під акомпанемент джазового тріо. У проєкті бере участь знаний польський музикант Куба Станкевич, чиє майстерне виконання додає виставі глибини та джазового шарму.
Та найособливішим є те, що Артур виходить на сцену зі своєю дочкою Евою Жмієвською — акторкою та співачкою нового покоління, для якої проєкт Jazzowa Bona став нагодою не лише виступати поруч із батьком, а й створити з ним живий творчий діалог між двома поколіннями. Їхня взаємодія на сцені — це не просто спів, а розмова через музику й поезію. Спектакль створює відчуття тепла й родинного єднання.
Jazzowa Bona — це не спроба Жмієвського почати сольну музичну кар’єру, а радше сімейний проєкт, який мандрує театрами Польщі — від Познані до Лодзі, від Варшави до маленьких міст. Спектакль став способом відновити спілкування з глядачами не через екран, а наживо.
У 2025-му вийшла збірка «Po miłości kres» («Кінець кохання») — музичний проєкт Артура Жмієвського, натхненний творчістю Леонарда Коена. В альбомі актор відкриває творяість канадського лірика по-своєму — через глибокі польські інтерпретації пісень про кохання, самотність і віру.
Театр для Артура Жмієвського — це основа акторської ідентичності, місце, де він сформувався як багатогранний артист. Його внесок у польське сценічне мистецтво залишається дуже цінним навіть на тлі приголомшливого телевізійного успіху.
