Ева Шикульська — це акторка, що елегантністю та талантом підкорила глядачів не тільки в Польщі, а й за її межами. Артистка стала символом цілої епохи в кінематографі, а ролі в культових фільмах назавжди вписали її в історію кіномистецтва. Проте за блиском софітів завжди ховається реальна людина зі своїми переживаннями, особистими перемогами та втратами. У нашій статті на warsaw-trend.eu піде мова про те, як легендарна артистка переживає втрату найближчих людей, чому вона не боїться старіти та що допомагає їй не впадати у відчай, попри самотність. Це розповідь про жінку, яка навчилася приймати життя таким, яким воно є.
Як гартувався характер майбутньої зірки
Легенда польського екрана народилася 11 вересня 1949 року у Варшаві. Її дитинство припало на непрості післявоєнні роки, коли місто ще заліковувало рани після війни, але вже дихало надією на нове життя. Ева Шикульська змалечку виділялася серед однолітків не лише гарною зовнішністю, а й цілеспрямованістю. Вона не мріяла прославитися. Її вабив кінематограф можливістю перевтілення.
Освіту Ева здобула у престижній Державній вищій театральній школі у Варшаві, що зараз відома як Театральна академія імені Александра Зельверовича. Навчання там було суворим і вимагало повної самовіддачі. Саме в стінах академії викладачі помітили унікальний дар Еви поєднувати на сцені крихкість і неймовірну силу. Вона закінчила навчання у 1971 році, вже маючи за плечима перший досвід знімання, адже дебютувала в кіно ще сімнадцятирічною дівчиною. Навчання дало їй професійну базу, яка дозволила акторці Шикульській десятиліттями залишатися цікавою для режисерів різних поколінь.
Від юної артистичної дівчини до легенди екрана
Кар’єра Еви Шикульської розпочалася надзвичайно стрімко. Першу роль вона зіграла у 1967 році у фільмі Єжи Гофмана «Батько» (Ojciec) та відразу привернула увагу режисерів не тільки привабливою зовнішністю, а й поєднанням тендітності та неймовірної внутрішньої сили. Але головним її козирем став низький оксамитовий голос, що заворожував глядачів з першої секунди.
Акторка Ева Шикульська ніколи не хотіла бути просто красивою картинкою на екрані. Вона завжди шукала ролі, в яких можна було розкрити глибину характеру. Її цікавили не поверхневі образи, а складні, суперечливі постаті з внутрішнім конфліктом. Акторці подобались історії, де є драма, напруга та справжнє життя з емоціями, сумнівами, болем і силою. Саме в таких ролях вона почувалася органічно, адже мала змогу не просто зіграти персонажа, а прожити його долю на екрані.
Глядачам Шикульська запам’яталася передусім за роллю Поліни Гьобль-Анненкової у радянському фільмі «Зірка привабливого щастя» (Gwiazda zwodniczego szczęścia). Польська акторка майстерно зіграла самовіддану жінку, яка могла пожертвувати всім заради кохання. Не менш яскравою була поява Шикульської у ролі Марти Рихлінської у кримінальній комедії 1981 року «Ва-банк» (Vabank). У цій стрічці акторка продемонструвала інший бік свого таланту — вміння тонко передати гумор.
Ева Шикульська працювала з відомими режисерами. Вони цінували те, що актриса вміла зробити персонажа переконливим, уникала награності та штучності. Замість того щоб просто відтворювати емоції за сценарієм, вона глибоко занурювалася в характер героїнь, намагаючись зрозуміти їхні мотиви, страхи й внутрішню силу. Саме тому її персонажі є близькими глядачам.
Минуло понад 10 років з того часу, коли Ева Шикульська перестала активно зніматися в кіно, але глядачі й досі захоплюються її акторським талантом. Артистка згадує період піка популярності з теплом і вдячністю, проте вона не ідеалізує минуле. Кінозірка переконана, що життя не стоїть на місці, й кожен його етап — чи то юність, чи зрілість — має свою неповторну красу, досвід і сенс.
Кохання, що було опорою
Попри величезну популярність і статус однієї з найуспішніших акторок свого покоління, Ева Шикульська завжди знаходила час для сім’ї. Її найбільшим коханням і справжньою опорою став другий чоловік Збігнєв Перней. Історія пари не була схожа на бурхливий кінороман — це був союз, побудований на глибокій повазі та дружбі. Вони прожили разом понад 40 років. Збігнєв став для Еви тихою гаванню, де вона могла сховатися від усіх штормів акторської професії.
Інженер Перней не був людиною зі світу мистецтва, і, можливо, саме це робило сімейні стосунки пари такими міцними. Він просто любив її — не як зірку екрана, а як жінку.
У 2021 році, коли Збігнєва не стало, світ Еви ніби потьмянів. Вона часто розповідає в інтерв’ю, що втрата чоловіка виявилася для неї найважчим випробуванням. Це була не просто смерть близької людини, а зникнення цілого всесвіту, який пара дбайливо будувала цеглинка за цеглинкою. Після втрати коханого актриса вчиться жити з порожнечею в серці, зберігаючи кожну хвилину їхнього спільного минулого у своїй пам’яті.
Про старіння та самотність
У вересні 2026 Еві Шикульській виповнюється 77. В останніх інтерв’ю акторка вражає чесністю щодо теми, про яку в шоубізнесі заведено мовчати — про старіння. Польська актриса свідомо відмовилася від пластичних операцій та спроб зберегти молодість будь-якими засобами. Ева каже, що її зморшки — це карта її життя, яку вона не збирається ховати. Артистка відверто говорить про те, що старіння — це не тільки зміни в дзеркалі, а й внутрішня самотність, з якою доводиться стикатися щодня.
Після смерті чоловіка та сестри вона залишилася сама в будинку. Акторка зізнається, що іноді розмовляє зі своїми собаками та котами, бо тиша в домі буває нестерпною. Проте Шикульська не намагається здаватися жертвою. Вона ділиться досвідом боротьби з самотністю та стереотипами щодо зовнішнього вигляду. Ева впевнена, що суспільство занадто жорстоке до літніх людей, бо намагається не помічати їх. Своїм прикладом артистка показує, що старіти можна красиво, зберігаючи гострий розум, почуття гумору та здатність аналізувати світ навколо.
Секрет стійкості Еви Шикульської
Попри весь сум, який принесли останні роки, Ева Шикульська не закрилася від світу остаточно. Вона продовжує працювати, хоча вже й не в такому шаленому ритмі, як раніше. Робота для неї зараз — це спосіб відчувати зв’язок з реальністю. Вона з’являється в серіалах та на театральній сцені, дивуючи молодих колег своєю енергією та професіоналізмом. Акторка каже, що саме в русі та спілкуванні з людьми вона знаходить сили вставати щоранку.
Шикульська навчилася цінувати прості речі: теплий чай, прогулянку в саду, старі фотографії, на яких всі ще живі та щасливі. Її сьогоднішня філософія проста: треба не чекати великого щастя, а вміти помічати маленькі радощі. Актриса не будує грандіозних планів на майбутнє, а просто намагається зробити кожен свій день наповненим сенсом. Це спокійний і дуже мудрий погляд людини, яка бачила в житті все — від неймовірної слави до глибокого відчаю.
Ева Шикульська — це не тільки геніальна актриса, а й мудра жінка, яка демонструє, що старість — це не фінал, а просто інший етап, який вимагає знаходити в собі сили рухатися далі. Дивлячись на шлях польської акторки, розумієш, що справжній талант полягає не в тому, щоб вічно залишатися молодим на екрані, а в тому, щоб вміти з гідністю прийняти момент, коли час відійти в тінь. Ева Шикульська доводить, що кохання та пам’ять сильніші за час, а щирість — це те, що робить людину великою, незалежно від віку та обставин.
