Перша половина 20 століття для польської культури виявилася періодом відродження народного самовизначення, пише сайт warsaw-trend.eu. Важливу роль у становленні її творчості у міжвоєнний період відіграв театр «Атенеум» — варшавський заклад сценічного мистецтва. Як яскравий представник ар-деко з елементами кубізму, він забезпечив населення країни архітектурним та драматичним розмаїттям.
Історія заснування та розвитку діяльності театру «Атенеум»
Театр «Атенеум» був відкритий для відвідувачів 15 квітня 1928 року у будинку Профспілки залізничників. Спершу він провадив експериментальну діяльність на соціально-політичну тематику під назвою «Форпост живого слова». Культурний заклад працював разом з готелем, клубом та офісами в одній установі, спроєктованій польським архітектором Ромуальдом Міллером. Водночас її інтер’єри відображали майстерність фахівців образотворчого мистецтва Войцеха Ястшембовського та Едварда Трояновського.
У 1930 році драматичний театр «Атенеум» у Варшаві остаточно закріпився під керівництвом польського актора та режисера Стефана Ярача. До початку Другої світової війни він провадив спільну діяльність з Леоном Шиллером, а потім — з Каролем Адвентовичем. Хоча культурний заклад не був забезпечений державною підтримкою, він зміг здобути високу репутацію серед польського населення завдяки художнім амбіціям своїх очільників. Його відвідувачі мали змогу побачити такі відомі вистави, як «Вулична сцена» Елмера Райса, «Цар Ленін» Франсуа Порше, «Дами та гусари» Олександра Фредра тощо.
Під час глобального збройного конфлікту будівля театру «Атенеум» була переобладнана під потреби німців, які створили у ній Малий театр міста Варшави. Зрештою, нацистські бомбардування під час Варшавського повстання 1944 року вщент знищили його разом з прилеглою територією. Після визволення розпочалася відбудова культурного закладу за проєктом польського архітектора Віктора Баллога. Присвоївши йому ім’я Стефана Ярача, міська влада знову відкрила його 22 липня 1951 року прем’єрою «Інтервенції» Лева Славіна.
Під новим головуванням Януша Вармінського театр «Атенеум» забезпечив глядачів основним залом на 512 місць та додатковим — на 150. Понад 40 років драматичний керівник формував команду та бренд культурного закладу, надаючи йому сучасного характеру. Він зміг вдосконалити народну сцену за допомогою організації світових прем’єр найновіших творів польської та іноземної драматургії у класичних та авангардних напрямах. Художні ініціативи митця також поширилися на створення, Сцени Внизу для камерних, літературних та музичних проектів, Cцени 61, Головної Сцени та нічної сцени «Ательє».
Переживши та перерісши радянську систему впливу на польське культурне життя, Януш Вармінський помер 2 листопада 1996 року. Після цього справами театру «Атенеум» почали опікуватися директор Збіґнєв Лібер та художній керівник Густав Голоубек. Вони продовжили дотримуватися основних традицій культурного закладу у класичному репертуарі із сучасними камерними п’єсами. Після смерті Густава Голубека його місце на 3 сезони посіла Ізабелла Цивінська, а згодом — Анджей Домалік. У 2017 році новим директором став Павел Дангель, а у 2021 році — Артур Тишкевич.
Визнання та значення здобутків театру «Атенеум» для польської сцени
Театр «Атенеум» відіграв важливу роль у становленні польської драматичної сцени у міжвоєнний період. Він дозволив своїй аудиторії побачити провідні вистави того часу, серед яких «Кричи, Китаю» Сергія Третьякова, «Bідкритий дім» Міхала Балуцького, «Капітан з Кепеніка» Карла Цукмаєра та інші. На сцені культурного закладу також виступали такі видатні митці, як Ядвіга Анджеєвська, Александр Бардіні, Генрик Біста, Збіґнєв Цибульський, Єжи Душинський, Адам Ганушкевич, Еміль Каревич тощо.
