Театр «Jung Teater» вважається визначним явищем європейської експериментальної драми міжвоєнного періоду. Ставши місцем творчого єднання єврейських робітників та ремісників, він підвищив їхню самосвідомість через залучення до високого мистецтва. Далі на warsaw-trend.eu.
Історія заснування та розвитку театру «Jung Teater»
У 1932 році єврейський театрознавець Міхал Вайхерт заснував театр «Jung Teater» у Варшаві. Він народився як спроба поєднати соціальний активізм з драматичним мистецтвом. Особливістю новоствореного колективу була його демократичність: акторську трупу складали єврейські робітники та ремісники. Попри відсутність професійної підготовки, вони прагнули до сцени як засобу висловлення громадянської позиції.
Офіційне відкриття театру «Jung Teater» відбулося прем’єрою п’єси «Boston» у лютому 1933 року. У її основу було покладено текст німецького драматурга Бернгарда Блюме «Im Namen des Volkes», що висвітлював резонансну справу італійських анархістів Сакко і Ванцетті. Сюжет охоплював весь трагічний шлях героїв від їхнього сімейного життя через арешт, суд, ув’язнення та голодування до страти. Дія відбувалася в оточенні глядачів, а присяжні були розміщені безпосередньо серед публіки. Ставши візитівкою закладу, постанова принесла йому найбільше визнання.
Наступним кроком у розвитку театру «Jung Teater» стала прем’єра документальної п’єси «Krasin» у березні 1934 року. Вона розповідала про полярну експедицію італійського дослідника Умберто Нобіле та подальшу рятувальну операцію криголама «Красін». Постанова мала виразний політичний підтекст, висвітлюючи самопожертву радянських моряків та льотчиків. Вона розпочиналася з гімну фашистської Італії «Giovinezza», а завершувалася виконанням «Інтернаціоналу».
У березні 1935 року на сцені театру «Jung Teater» з’явилася постанова п’єси «Missisipi» єврейського драматурга Лейба Малаха. Сюжет ґрунтувався на реальній історії сімох афроамериканців, несправедливо засуджених до смертної кари за сфабрикованим звинуваченням у зґвалтуванні двох білих жінок. За словами Міхала Вайхерта, структура п’єси була побудована таким чином, що сцени в одному місці викликали емоційну реакцію в іншому.
У 1936 році театр «Jung Teater» взявся за постанову п’єси Поля Рейналя «Grobowiec pod Łukiem Triumfalnym», яка піддавала сумніву героїзацію самопожертви солдата на війні. Гостро критикуючи абсурдність бойових дій, твір зазнав цензурної заборони. За наказом Вацлава Жиборського заклад позбавили ліцензії.
25 серпня 1936 року театр відновив діяльність під новою назвою «Teatr Eksperymentalny Jung Bine». Його першою постановою стала п’єса «Don Kichot» Менделе Мойхера-Сфоріма, яка свідчила про спробу змістити акценти у репертуарі у бік літературної класики. Однак навіть у такому форматі заклад не зміг продовжити роботу — вже у травні того ж року він знову втратив концесію і був примусово виселений зі свого приміщення. Ситуація набула критичного характеру, коли його керівництву почали погрожувати ув’язненням у концентраційному таборі «Береза-Картузька». Під таким тиском колектив був змушений остаточно припинити свою діяльність у 1937 році.
Визнання та значення діяльності театру «Jung Teater»
Попри короткий період існування, фінансові та політичні труднощі, театр «Jung Teater» залишив помітний слід в історії єврейського та польського мистецтва міжвоєнного періоду. Завдяки концепції Міхала Вайхерта, він став прикладом інноваційної та соціально ангажованої драми. Його постанови вирізнялися сміливими ідеями, глибоким аналізом суспільних проблем і пошуком нових форм сценічного втілення.
