Фестиваль «Варшавські театральні зустрічі» є одним з найстаріших і найпрестижніших театральних заходів у Польщі. Ставши важливим майданчиком для діалогу між митцями, інтелігенцією та глядачами, він виховав кілька поколінь столичної культурної спільноти. Далі на warsaw-trend.eu.
Історія заснування та розвитку фестивалю «Варшавські театральні зустрічі»
У 1965 році Відділ культури Президії Національної ради столичного міста Варшави заснував фестиваль «Варшавські театральні зустрічі». Вперше він представив публіці десять вистав, не об’єднаних спільною тематикою. Незважаючи на відсутність чіткої концепції, захід швидко утвердився як один з найпрестижніших оглядів польського драматичного мистецтва.
Після запровадження воєнного стану у Польщі «Варшавські театральні зустрічі» були тимчасово призупинені. Водночас у 1982 році Густава Голубека було звільнено з посади директора Драматичного театру, а його місце посів Ян Павло Гавлік. Відновлення фестивалю відбулося під час поступового послаблення політичного тиску у 1987 році.
На тлі демократичних змін репертуар «Варшавських театральних зустрічей» почав відображати нові тенденції, сміливі пошуки та відкритість до експерименту. У 1996 році відбулося розширення програми, коли до неї вперше увійшли вистави лялькового театру. До того ж на 27-му заході було представлено три іноземні постанови, зокрема «Tkaczy» Франка Кастрофа, «Macbeth» Еймунтаса Някрошюса та «Poskromienie złośnicy» Володимира Мірзоєва.
Прагнучи оновити театральне життя столиці, міська влада вирішила організувати новий відповідний захід наприкінці 1990-х років. Це вилилося у створення Міжнародного театрального фестивалю «Варшава Центральна» на чолі з новою командою Драматичного театру. У результаті організація «Варшавських театральних зустрічей» була припинена у 2000 році.
У 2008 році міська влада повернулася до ідеї відродження історичного фестивалю та доручила його організацію Варшавському театральному інституту імені Збіґнєва Рашевського. Мацей Новак оголосив про нову концепцію, що охопила три програмні напрями: основний, для молодих митців та позапрограмний. До того ж з осінньо-зимового періоду захід перенесли на весну.
У 2010 році ювілейні 30-ті «Варшавські театральні зустрічі» були скасовані організаторами через катастрофу президентського літака під Смоленськом. Це рішення спровокувало суперечливу реакцію у театральній спільноті — частина митців вважала його помилковим. У 2011 році захід було проведено під подвійною нумерацією, що надало змогу зберегти його історичну безперервність.
У 2020 році через пандемію COVID-19 40-ві «Варшавські театральні зустрічі» вперше відбулися у дистанційному форматі. Незважаючи на карантинні обмеження, громадськість підтримала трансляцію вистав на сайті. У 2021 році організатори запропонували гібридний формат — фестиваль демонструвався як наживо, так і онлайн.
Спадщина та значення фестивалю «Варшавські театральні зустрічі»
Фестиваль «Варшавські театральні зустрічі» відіграв провідну роль у формуванні культурного та мистецького ландшафту країни. Найчастіше він організовував свої події у Національному старому театрі у Кракові, Польському театрі у Вроцлаві, Вроцлавському сучасному театрі, Новому театрі у Познані та Новому театрі у Лодзі. Там можна було побачити роботи Єжи Яроцького, Анджея Вайди, Мацея Войтишка, Тадеуша Брадецького, Анджея Дзюка та Януша Вишневського. Зокрема, глядачі могли насолодитися такими відомими виставами, як «Pułapka», «Sen srebrny Salomei», «Płatonow», «Biesy» та «Noc listopadowa».
