Зиґмунт Гюбнер — видатний польський діяч, який прославився як режисер, публіцист, педагог, актор театру. Помітний слід залишив він і у кінематографі. Про себе Гюбнер казав, що він — не актор, а просто час від часу виконує цю роботу. Проте в його доробку десятки ролей у кіно. Зиґмунту Гюбнеру вдавалося створювати виразні, психологічно глибокі персонажі, які подобалися глядачам, пише сайт warsaw-trend.eu.
Походження актора та освіта
Зиґмунт Гюбнер був відомим у Варшаві політиком та юристом, який з березня по листопад 1924 року був міністром внутрішніх справ. У 1925 році у нього та дружини Зофії народилася донька Аліція, яку спіткала трагічна доля. У 1944 році дівчину розстріляли у в’язниці «Павяк», що під час Другої світової війни була основним тюремним центром Генеральної губернії, створеної на окупованих Третім Райхом польських територіях.
23 березня 1930 року у Гюбнерів народився хлопчик. Його назвали Зиґмунтом, як і батька. Зиґмунт Гюбнер молодший вирішив пов’язати життя з театром. Для навчання обрав акторський факультет Вищої державної школи театру у Варшаві, який закінчив у 1952. У 1948-1950 роках у Варшавському університеті Гюбнер вивчав історію мистецтва. Мрія бути режисером привела Зиґмунта до Державної театральної школи у Варшаві, де він навчався на режисерському факультеті.
Багатогранна особистість
Кар’єру артиста Зиґмунт Гюбнер почав з підкорення театральної сцени. З 1952 по 1953 рік він працював у Народному театрі у Варшаві. З 1953 по 1954 Гюбнер був членом трупи Національного театру в столиці Польщі. Там він не тільки грав у виставах, але й режисував деякі з них. У 1958 році Гюбнер став художнім керівником Національного театру і пробув на посаді два роки.
За кар’єру польський діяч співпрацював з кількома театрами Польщі. З 1972 також зайнявся викладацькою діяльністю у Варшавській театральній школі. А з 1975 Гюбнер обіймав посаду декана режисерського факультету в закладі. Teatr Powszechny, в якому польський митець працював з 1974, сьогодні має ім’я Зиґмунта Гюбнера.
Початок кар’єри в кіно
Гюбнер почав зніматися в кіно у 1950-х роках, коли польський кінематограф переживав період розквіту. Це був час активного розвитку реалістичних і соціально значущих тем, які були близькі актору. Завдяки природній стриманості й проникливому погляду він швидко став популярним виконавцем ролей інтелектуалів та людей, які опиняються перед складним моральним вибором.
Дебют Гюбнера в кіно відбувся в умовах змін у польському кінематографі, коли режисери прагнули до нових форм вираження. В той час вважалося, що актори театру можуть додати кіномистецтву особливу глибину переживань. Серед перших фільмів, у яких зіграв Зиґмунт Гюбнер:
- «Вільне місто» («Wolne miasto»);
- «Орел» («Orzel»);
- «Самсон» («Samson»);
- «Місце для одного» («Miejsce dla jednego»).
Видатні ролі
Однією з кращих у кар’єрі Гюбнера є роль у фільмі «Вестерплатте», що вийшов у 1967 році. У ньому актор зіграв майора Генрика Сухарського — коменданта польського військово-транзитного складу на півострові Вестерплатте. Його персонаж очолював оборону під час першого бою Другої світової війни. Гюбнер майстерно передав внутрішню боротьбу командира між виконанням обов’язку продовжувати опір і турботою про життя своїх солдатів. Талановитою акторською грою Гюбнер продемонстрував складність прийняття рішень у критичних ситуаціях та людяність лідера в умовах війни.
У 1969 році вийшов детективний фільм «Злочинець, який вкрав злочин». У ньому Зиґмунт Гюбнер зіграв головного героя — 45-річного капітана поліції, який був змушений вийти на пенсію через хворобу. Роль головної героїні у фільмі виконала відома польська акторка Барбара Брильська.
Зиґмунт Гюбнер запам’ятався глядачам грою у польському шпигунському трилері «Операція “Брутус”». Стрічка, заснована на реальних подіях, вийшла у 1977 році. У ній Гюбнер виконав роль майора Альберта Нівінського — одного з ключових персонажів, що брали участь у боротьбі польського підпілля проти нацистів під час Другої світової війни.
Гюбнер також часто брав участь у телевізійних постановках. Він вважав, що телебачення — це важливий засіб впливу на глядача. Польський актор з великою увагою ставився до цього виду мистецтва. Його ролі в телеспектаклях були такими ж глибокими, як і в кіно, а його акторська гра завжди була виразною.
Унікальний акторський стиль
Гюбнера як кіноактора вирізняло вміння працювати з підтекстом. Він не просто виголошував репліки, а передавав емоції та думки через кожен погляд і рух, інтонацію. Герої актора часто мовчали більше, ніж говорили, але навіть без слів їхні почуття і переживання були очевидними.
Акторський стиль Зиґмунта Гюбнера був достатньо стриманим. Актор уникав зовнішньої театральності, натомість будуючи гру на деталях — погляді, міміці, паузах між словами. Такий підхід надавав його персонажам особливої правдивості.
Зиґмунта Гюбнера не стало 12 січня 1989 року. Як актор, режисер, педагог і публіцист, він зробив вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва та кінематографа в Польщі. Діяльність та творча спадщина Гюбнера значно вплинули на трансформацію польської культури в післявоєнний період.
