Важливу роль у висвітленні розвитку польського сценічного мистецтва відіграв Театральний музей. Як перший і єдиний загальнонаціональний дім історії театру, він заохочує звичайних відвідувачів та драматичних фахівців досліджувати життя вистав країни, пише сайт warsaw-trend.eu.
Історія заснування та розвитку Театрального музею
У 1902 році варшавська ратуша влаштувала першу масштабну виставку театральних експонатів. Ця подія поклала початок діяльності нового відділу Варшавського історичного музею під керівництвом професора Євгеніуша Шванковського у 1957 році. З 1936 року заклад слугував сховищем для фондів з археології, живопису, іконопису, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Розмежувавшись за категоріями, він став домівкою і для Театрального музею. Упродовж наступних 9 років польський історик і театрознавець працював над збагаченням сценічної колекції секції. У 1965 році це дозволило їй стати частиною організаційної структури Великого театру.
Мистецький комплекс був відкритий як нова сцена для оперних, балетних і драматичних труп у 1833 році. Після Другої світової війни вона перебувала у стані реставрації та розширення за проєктом польського архітектора Богдана Пневського. Перетворившись на один з найсучасніших театрів Європи, драматично-оперний центр забезпечив Театральний музей провідним місцем у культурному житті столиці.
Заснований з ініціативи польського режисера Арнольда Шифмана, він зосередився на збиранні експонатів та інвентаризації післявоєнних матеріалів у період розвитку своєї самостійності. Згодом керівництво Юзефа Щублевського та Еви Макомаської доповнило наукові роботи Театрального музею у Варшаві професійною експозиційною програмою. Це дозволило йому перетворитися на провідний сценічний центр у Польщі, який приваблює своїх відвідувачів виставками та освітніми кампаніями.
Як перший і єдиний польський музей державних театральних артефактів, культурний заклад досліджує історію сцени з 18 до 21 століття. Його колекція налічує близько 200 тисяч творів мистецтва та документів, які висвітлюють життя сцен країни. Зокрема, афішний відділ зберігає 1 тисячу цілих предметів з інвентарними номерами, а у розбитому вигляді — 3,5 тисячі предметів. Зосереджуючись здебільшого на плакатах з довоєнних вистав Варшави, він також містить архівні матеріали з Кракова, Львова, Познані, Вільнюса та Торуня. Водночас матеріали колекції з цигаркових програм у Театральному музеї беруть свій початок з 1905 року. До організаторів парфумованих сценічних програм належали Театр комерційних робітників «Sienna 16», Музичний гурток Товариства торгово-промислових робітників Варшави, Гурток викладачів комерційних шкіл, Товариство палітурників та інші.
Сучасні виставки Театрального музею для широкого залу здебільшого відбуваються у бальних залах Великого театру. Зокрема, він організовує події у співпраці з Національним музеєм у Гданську, Підляською оперою та філармонією в Білостоці, а також Історичним музеєм у Кракові. Завдяки активній академічній роботі послуги сценічного закладу мають попит серед академічних та мистецьких установ.
Визнання та значення діяльності Театрального музею
Культурні надбання Театрального музею у Варшаві слугують предметом досліджень видавництв, режисерів, сценографів та студентів. Зокрема, здобувачі освіти подають близько 700 запитів на рік на освітні програми закладу, серед яких «Чудовий Фредро», «Витівки з Арлекіном», «У майстерні сценографа» та інші. Його історична спадщина пов’язана з такими видатними виконавцями, як Адам Дідур, Ян Кепура, Ванда Вермінська, Войцех Богуславський, Фелікс Парнелл тощо.
