Польська музика 50-х років 20 століття була наповнена комуністичними ідеями і була дещо екзотичною для тодішніх слухачів. У цей період у Варшаві переважав бунтарський джаз, з’являлись перші рок-н-рольні пісні. У цьому матеріалі на warsaw-trend.eu ми більш детально розповімо про музику того часу.
Період після війни
На початку 50-х років на вулицях Варшави можна було побачити ще де-не-де руйнування внаслідок Другої світової війни. Столиця постраждала досить суттєво, адже у війні загинуло понад пів мільйона варшавців, а також близько 85% будівель були зруйновані. У цей період у Польщі просувались комуністичні ідеї, тож країна вже не здавалась такою вільною, як це було до початку війни. Тодішня влада нав’язувала свій порядок у мистецтві, зокрема у музиці. Однак навіть ці темні часи були освітлені творчими іскрами.
У 1950 році варшавці мали змогу насолодитись музичною комедією Wodewil warszawski у театрі “Сирена”. Головна тема цього проєкту – відбудова Варшави. Мюзикл став надзвичайно популярним, його грали в десятках театрів по всій Польщі, пісні постійно звучали на радіо, а в самій “Сирені” комедію ставили 300 разів. Також у 1952 році серед жителів стала популярна композиція про столичний транспорт, а саме про “Червоний автобус”. Текст написав Казімєж Вінклер, а музику — Владислав Шпільман, відомий польський композитор єврейського походження.
Холодна війна
Здебільшого вся тодішня популярна музика звучала на місцевому радіо, але усе через те, що так бажала тодішня комуністична влада. У 1949 році польські політики проголосували за те, щоб заборонити, аби на радіостанціях звучала будь-яка непольська або нерадянська музика. Цей закон було скасовано лише у середині 50-х років.
Паралельно від цих нововведень у Варшаві набув популярності джаз. У 1949 році польська влада заборонила, аби артисти виступали на концертах в цьому стилі, а також джазове звучання обмежили на радіостанціях. Усе через те, що він символізував західний спосіб життя, тому прихильність до цієї музики могла спричинити неприємності – наприклад, виключення з університету. Попри небезпеку, варшавці не збирались відмовлятись від джазу.
Здебільшого музиканти цього жанру організовували підпільні концерти. До прикладу, гурт Melomani, який був заснований у Лодзі, досить швидко став популярним у Варшаві. Їхні пісні дарували справжні емоції жителям столиці. Польській владі було важко відстежити тих артистів, які порушували закон, адже тодішні політики не до кінця усвідомлювали, яким саме має бути джаз. Тож, користуючись цим, творчі особистості Варшави далі ознайомлювали містян з цим жанром. До прикладу, польський фільм “Холодна війна” був наповнений джазовою музикою, зокрема у кінострічці була оспівана поезія та була присутня інструментальна обробка. Ці елементи викликали захват у фестивальної публіки та критиків.
У 1953 році обмеження у музиці послабились. Варшавські музиканти почали більш вільно поширювати власну творчість. Радіо також почало змінюватися. Пісні про роботу звучали рідше, джаз потихеньку пробивався в ефір. Найчастіше транслювали пісні, які виконували оркестри державного радіо та співали різні вокалісти. У цей період варшавці полюбляли естрадну музику, зокрема пісню “Каштани” у виконанні Наташі Зильської, однієї з найбільших вокальних зірок епохи. Хоча більшу частину основної музики 1950-х років критикували як нудну, інфантильну та навіть погано виконану, деякі пісні витримали випробування часом і донині приваблюють своїм ностальгічним шармом. А от невдалі пісні швидко відійшли у забуття.
