Чимало відомих та успішних акторів Польщі походять з Варшави. До таких відноситься і героїня нашого матеріалу – Ніна Андрич. Цю жінку називали грандіозною леді польського театру, пише сайт warsaw-trend.eu. Хтось знав її як дружину польського прем’єр-міністра. У цій статті ми більш детально розповімо про творчий шлях цієї варшавської акторки.
Походження
Ніна Андрич народилась у 1912 році у Бресті над Бугом, проте акторка до 2013 року усюди вказувала, що народилась у 1915 році. У дитинстві дівчина разом з сім’єю перебралась до Польщі.
Вже змалку Ніна неабияк зацікавилась акторським мистецтвом. Вона мріяла про те, аби підкорити не одну світову сцену. Проте її мати була великим противником того, щоб Ніна Андрич стала актрисою. Попри усі застороги мами, після здобуття середньої освіти дівчина вступила до Державного інституту театрального мистецтва. Там вона навчалась під керівництвом Олександра Зельверовича.
Творча діяльність
Після здобуття вищої освіти Ніна поринула у театральне життя. Її дебют відбувся на сцені Вільнюського театру. Саме там вона зіграла Глорію в “Ніколи не можна передбачити” Джорджа Бернарда Шоу і Офелію в “Гамлеті” Вільяма Шекспіра.
У 1935 році Андрич стала акторкою Польського театру у Варшаві. Саме там протягом усієї своєї кар’єри жінці вдалось зіграти понад 100 успішних ролей. У стінах цього театру глядачі могли побачити Ніну у ролі Марії Стюарт у драмі Юліуша Словацького та королеви Маргарити у “Річарді III” Вільяма Шекспіра. Також акторка зіграла такі ролі як Свята Йоанна, Клеопатра та пані Дульська.
Окрім театру, Ніна також брала участь у різноманітних зйомках, зокрема вона неодноразово з’являлась у польських кінострічках. Це відбувалось регулярно протягом 50-х-70-х років. Глядачі могли побачити свою улюблену акторку у кадрі “Варшавської прем’єри” режисера Яна Рибковського та “Контракту”.
У своїх інтерв’ю Ніна не раз згадувала про те, що її ролі є для неї, мов діти. Вони бувають різними, зокрема красивими, божевільними, розумними, дурними. Таким чином її діяльність компенсувала їй відсутність дітей. Андрич віддала усю себе акторській майстерності.
Окрім акторської кар’єри, Ніна також випробувала свої сили у письменництві. Вона написала роман My rozdwojeni, а також стала авторкою поетичних творів, зібраних у кількох томах, серед яких “Це театр” і “Троянда нікому”, а також том спогадів “Без початку і без кінця”, в якому вона розповідає про розквіт своєї акторської кар’єри та шлюб з польським прем’єр-міністром Юзефом Циранкевичем.
У своєму творі Ніна Андрич неодноразово згадувала про свого люблячого чоловіка. Вона у цих спогадах описала його чудовою та турботливою людиною. Також акторка у своєму творі згадала про те, що коли чоловік працював у політичній галузі, було досить важко, тож вона б не хотіла ще раз туди повернутись.
У 2013 році Ніні вдалось опублікувати ще одну свою книгу, а саме “Дивлюсь та запам’ятовую”. Після публікації цього твору Андрич зізналась, що ще змалку, окрім акторства, цікавилась ще письменництвом. У школі вона неабияк полюбляла писати вірші, хоча зазвичай вони залишались у шухляді. Як вона зазначила, вона боялася комусь показувати свої роботи, але зрештою вона дала їх прочитати Ярославу Івашкевичу, польському письменнику. Чоловік схвально відгукнувся про вірші Ніни та окреслив їх як дуже мудрі та цікаві.
Загалом життя Ніни Андрич було наповнене щасливими митями. Попри все, вона займалась цією справою, яка була їй так до вподоби. Її життя обірвалось у 2014 році, коли акторці було 102 роки. Вона прожила довге та гідне життя. Її поховали на одному з варшавських цвинтарів.
