Він актор та режисер, а також засновник приватного театру Kamienica у Варшаві. Мова йде про польського культурного діяча Еміліана Камінського. У цьому матеріалі на сайті warsaw-trend.eu ми більш детально розповімо його історію.
Юність
Еміліан Камінський народився у 1952 році у Варшаві. Хлопець навчався в економічному технікумі. Попри такий вибір спеціальності, юнака завжди тягнуло до творчості. Тож, прислухавшись до свого внутрішнього голосу, Еміліан вступив до Державної театральної школи у Варшаві.
Ця галузь неабияк манила Камінського. Йому здавалось, що він народився на сцені, настільки йому вдавалось грати різноманітні ролі. Тож своє майбутнє Еміліан бачив лише в акторській сфері.
Творча діяльність
У 1975 році Камінський дебютував у виставі “Перший день волі”. Також у цей період виступив на сцені Ромського музичного театру, зігравши роль Д’Артаньяна у “Трьох мушкетерах”. Еміліан був обдарований характерним сильним голосом, який неабияк йому допомагав у виконанні різних ролей.
У 70-х роках Камінський став актором Театру на Волі імені Тадеуша Ломницького. Тож у цей час його можна було побачити як Павла в “Першому дні волі” в постановці Ломніцького і як Валерія в п’єсі “Леонс і Лена” в постановці Кшиштофа Залеського. Згодом Камінському запропонували приєднатись до Національного театру, який тоді діяв під керівництвом Адама Ганушкевича. Еміліан з радістю погодився на цю пропозицію.
У 80-х роках варшавський актор прийняв рішення перевестись до варшавського театру “Атенеум”. Там він дебютував у відомій комедії “Гараж” Еміля Брагінського та Ельдара Рязанова, в якій виконав роль тромбоніста. Також у цей період він зіграв Святого у “Сіді” та Граціана у “Венеціанському купці”. А вже у 1983 році Еміліан вперше самостійно поставив виставу “Солодке місто”.
Завдяки цим ролям Камінський здобув неабияку популярність у Варшаві, та й загалом по всій Польщі. У 1983 році Еміліан дебютував на телебаченні, адже отримав роль енергійного та романтичного художника Єжи Завідського в серіалі Казімежа Тарнаса “Божевілля панни Єви”. Завдяки цьому проєкту Еміліан здобув прихильність серед шанувальників польського телебачення. Згодом на великому екрані Камінський з’явився у драмі Барбари Сасс “Без любові”, у картині Анджея Баранського “Нехай ти відлетиш”, в якій розповідається про життя польських провінцій, що повертаються до сталінських часів.
У 90-х роках Еміліан повернувся до сцени варшавського театру “Атенеум”. Він почав з’являтись у різноманітних виставах, зокрема в монодрамі “Контрабасист”. У 1997 році актор знову розпочав співпрацю з Національним театром, яка тривала дванадцять років. Тут йому довелося працювати з видатними режисерами. Його можна було побачити як Люцифера в старому польському “Діалозі пристрастей” у постановці Казімежа Деймека і в “Картотеці” Тадеуша Ружевича в постановці Казімежа Куца, де він грав журналіста.
У 2009 році Еміліан Камінський створив власний приватний театр Kamienica у Варшаві. Це місце стало його душею. Театр мав камерну сцену та у своєму репертуарі мав вистави, які Камінський вважав частиною громадянського напрямку. У стінах цього театру Еміліан відсвяткував 35-річчя своєї мистецької діяльності. До ювілею актор зіграв роль Дон Жуана, який мириться зі своїм життям, у виставі “Заповіт доброчесної розпусниці”.
Загалом протягом своєї кар’єри Еміліан Камінський зробив чимало для розвитку театрального життя Варшави. Він міг зробити ще більше, але у 2022 році польський актор помер після боротьби з важкою хворобою. Його поховали на Повонзківському кладовищі у польській столиці.
