Малга Кубяк — польська авангардна режисерка, художниця та письменниця, яка понад чотири десятиліття працює на межі експериментального кіно, перформансу та андеграундної культури. Її фільми звертаються до тем тіла, сексуальності, квір-ідентичності та особистої свободи, часто навмисно порушуючи естетичні й суспільні табу. Від Варшави до Нью-Йорка жінка послідовно створює мистецтво, яке складно підпорядкувати усталеним правилам. Далі на warsaw-trend.eu.
Вона не вписувалася в правила ще зі школи
Народившись 1950 року у Варшаві, Малга Кубяк із дитинства перебувала у межах мистецького середовища: її батько, Тадеуш Кубяк, був поетом, мати, Данута Кубяк, була сценографкою та художницею, а дядько, Зигмунт Кубяк, — письменником. Саме це середовище стало для дівчини першою школою мистецтва, а згодом — основою її незалежного і провокативного способу мислення. Разом із батьком вона проводила час на Польському радіо, а з матір’ю відвідувала Сучасний театр та Оперу. У школі ця незалежність часто ставала джерелом конфліктів. Пізніше мисткиня згадувала, що могла виправляти вчительок, коли помічала граматичні помилки в їхній польській, через що кілька разів опинялася виключеною з навчальних закладів.
Камера, тіло та нью-йоркський андеграунд
У 1970-1973 роках Малга Кубяк навчалася у Варшавській академії образотворчих мистецтв, де встигла попрацювати в трьох різних майстернях. Однак польське академічне середовище не стало для неї кінцевою точкою. 1973 року вона виїхала до Великої Британії, а згодом перебралася до Швеції. Там кілька місяців відвідувала Performance School професора Йошіо Накадзіми в Symposiu Ubbeboda Center, а пізніше навчалася в кіношколі Valand Academy в Гетеборзі.
На початку 1980-х Малга Кубяк почала самостійно створювати короткометражні фільми, облаштувала власну монтажну базу та придбала професійне освітлення. Вона свідомо зверталася до власного тіла, сексуальності та психіки. Незабаром режисерка стала однією з помітних фігур альтернативного культурного середовища Гетеборга. Вона була пов’язана з такими проєктами, як «DS Art Ensemble» та «Miss Mess». Важливе місце в доробку авторки посідає відеоколекція «The Egotrip Collection», створена у 1984-1994 роках. У цих роботах вона розкривала теми его, сексуальності, сім’ї, ідентичності та існування, вибудовуючи їх через радикальну суміш образів, чорного гумору і провокації. Назви робіт — «Ego», «Superego», «Father», «Angel», «IDN 1», «IDN 2», «IDN 3», «IDN 4», «Flasher» та «Baby Trouble Hole» — уже демонструють широту сенсів, із якими вона працювала.
Перший фестиваль поетичного мистецтва Малга Кубяк пов’язувала ще з початком 1980-х років. Пізніше вона розповідала, що ідея масштабнішої події виникла після смерті батька — як бажання вшанувати його пам’ять і водночас привернути увагу до поезії. У Гетеборзі, де поезія майже не була представлена в книгарнях, мисткиня почала організовувати фестиваль практично з нуля. Перший бюджет становив лише 2 тисячі шведських крон, але вона запросила майже 50 поетів і поетес, які погодилися приїхати без гарантії гонорарів. Згодом захід перетворився на значно масштабнішу подію. У 1989 році, коли одним із гостей став Нік Кейв, бюджет сягнув пів мільйона крон, однак після завершення організатори залишилися з великим боргом.
Ще одним важливим простором для Малги Кубяк став Нью-Йорк, передусім Іст-Вілледж і Лоуер-Іст-Сайд — райони, пов’язані з альтернативною культурою, мистецькими експериментами та незалежним кіно. Там її роботи демонструвалися в MoMA, а книги можна було знайти в культовій книгарні Gotham Book Mart. Нью-Йорк відкрив для кінематографістки нове коло однодумців. Вона товаришувала з експериментальним режисером Бредлі Еросом, завдяки якому долучилася до NY Independent Filmmakers. Серед важливих місць її нью-йоркського періоду був Anthology Film Archives — кіноархів і кінозал, заснований Йонасом Мекасом, однією з ключових постатей американського незалежного кіно. У 1994 році там відбулася велика ретроспектива робіт мисткині, що засвідчила міжнародне визнання її багаторічної практики.
Малга Кубяк відкрито говорить про те, що її попередні стосунки були пов’язані з фізичним насильством. У 2002 році вона пішла від свого другого чоловіка, який її бив. Вона пов’язує це з реакцією партнерів на її незалежність і свободу — на право самостійно визначати власне життя. Після побиття другим чоловіком жінка звернулася до поліції, але згодом відкликала свої свідчення, не бажаючи, щоб він опинився у в’язниці. Пізніше вона усвідомила, що подібна поведінка характерна для багатьох жінок, які опиняються в насильницьких стосунках. Страх, біль і лють можуть відступати, але емоційний зв’язок між людьми не зникає автоматично.
Повернення до Польщі стало для Малги Кубяк різким поворотом у житті. Після десятиліть, проведених між Варшавою, Гетеборгом і Нью-Йорком, у 2003 році вона приїхала на батьківщину через стан матері. Данута Кубяк, яка багато років жила із шизофренією, потребувала дедалі більшого догляду, а після падіння та переломів стала інвалідною. Професійне середовище Нью-Йорка залишилося позаду, а в Польщі художниця зіткнулася з іншим типом спротиву — цього разу не лише мистецьким, а суспільним. Її роботи, що відкрито зверталися до сексуальності та тіла, частина вітчизняної аудиторії сприймала крізь традиційні уявлення про жіночність. Лише у 2005 році фільми режисерки почали демонструвати в польських культурних просторах, зокрема в клубі Le Madame та кінотеатрі Muranów. Важливу роль відіграли і ЛГБТ+ кінофестивалі, де експериментальна та провокативна естетика знаходила більш підготовленого глядача.
Від травми — до «FETISH»
У 2026 році Малга Кубяк повернулася до цієї території вже в автобіографічному фільмі «Fetish». Його світ складається з панк-кемпу, трешу, кітчу, дешевої естетики, надмірної сентиментальності й усього того, що суперечить нормам «хорошого» буржуазного смаку. Стрічка починається з особистої розповіді авторки перед камерою. Вона згадує минуле, говорить про Голлівуд і можливість професійного прориву, яка зрештою не здійснилася. Поступово вона перетворюється на своєрідну вправу із самоствердження: художниця переглядає власний шлях, говорить про досягнення та демонструє характерну для неї кіномову. У певний момент у фільмі з’являються історії інших людей, і приватна історія режисерки починає розширюватися. З’являється відчутніший ритм, змінюється музична атмосфера, а розрізнені елементи починають складатися в цілісну історію.
Визнання та значення діяльності Малги Кубяк
Значення Малги Кубяк полягає передусім у її послідовній роботі на межі експериментального кіно, перформансу та поезії. Упродовж десятиліть вона створила понад 40 фільмів, присвячених, зокрема, таким культурним постатям, як П’єр Паоло Пазоліні, Федеріко Гарсія Лорка, Енді Воргол і Лючія Джойс. Важливим свідченням міжнародного визнання мисткині стали покази її робіт в Anthology Film Archives у Нью-Йорку та на незалежних мистецьких майданчиках у різних країнах. У 2015 році вона була нагороджена Polar Bear Award від скандинавської ЛГБТК-організації Tupilak. Того ж року її фільми «PPPasolini» та «PPPasolini Epilog» здобули приз глядацьких симпатій на Варшавському ЛГБТ-кінофестивалі. Так, авторка послідовно розширює можливості незалежного кіно, використовуючи його як простір для розмови про теми, які часто залишаються на периферії масової культури.
